солодкий мед приязні та згоди. Але, Юсте, жаден перець не палить так піднебіння й жадне вино не здіймає в голові такої борви, як зазнані кривди! І дивися, Юсте, отож є ще шкоди, що їх гнобитель чинить пригнобленому: твоя чиста душа мусить у бруд вгрузати в наймах у безвірників, моє благе серце виповнила отрута.
І довго обидва мовчали. Юст по довшім часі поспитав ще тихо:
— Чи не маєш яких нових відомостей за Йонатана?
— Живий, — коротко відповів Менохім.
— Дяка долі! То ж вона видирала його до цього часу з рук переслідувачів. До побачення, Менохіме!
— Хай спокій перебуває з тобою, Юсте!
Юст одійшов кілька кроків і знову повернув
— Коли б… — почав він, — коли б Йонатан… повернув до твоєї домівки, подай мені про це звістку. Може, я матиму спромогу бути йому в чомусь придатний… дозволь, щоб я зміг виявити вам свою приязнь.
Менохім потверджуючи хитнув головою. Отож не посів він корисної посади у прибіччі багатого свого одноплемінника й так, як і до цього часу, приходив сюди повсідень о схід сонця, щоб аж до сутінку сторожувати входу до святого гаю. Посада його не була зисковна, проте знаходилися такі, що йому заздрили. За одного
