важкий, золотий вінок. Зблизька можна було догледіти, що кучері ці визначалися дитячою пустотливістю та єдвабною м'якістю, а з-під затінку цієї позлотистої м'якої гущині квітло сліпучою білиною манюське, худорлявеньке обличчя з двійком чорних очей, що їхня поломенистість злагоднювалася тінню довгих вій, та з маленькими червоними, як уламок коралю, вустами. Її тоненьку й гнучку постать окривала вбога, споловіла одіж, опасана в стані шматом теж споловілої, та ж пишно погаптованої тканини; шию ж, що позначалася розкішним лебединим вигнуттям, обгортало блискуче й брязкуче намисто з оправних у бронзу кольорових стекольців.
Вона бігла, позвішувавши з худеньких пліч гаптовані стьожки, і всміхалася до них, залюблено схитуючи головою, і до неї також приязно й ласкаво всміхалися повихиляні з вікон і дверей своїх будиночків голови дохожалих і старих жінок, що тільки йно збудилися зі сну. Деякі вигукували услід їй голосні жартовливі привітання; вона відповідала дружнім схитуванням голови та радісними усмішками; вона тішилася з ласки та приязни, що виявляли до неї люди; та більш за все тішилася вона з привітань поставної, поважної Сари, жінки з лагідним, добротливим обличчям, багатої власниці одної з щонайбільших затибрянських гаптарень. За її власність був також і той крам, що несла на продаж молода дівчина. Дівчина гаптувала по тих
