тканинах й тими нитками, що їй давала Сара. Сара досить щедро платила їй за це та саме її, а не котрусь іншу, посилала з крамом до міста, бо ніхто інший не потрапив би звернути на себе такої пильної людської уваги й так побіжно розмовитись едомитською мовою. Говорити по-едомитському навчив її названий батько Менохім; Сара навчила її гаптувати, але дівчина перевершила незабаром умілість своєї навчительки. Заледве підросши, у неї з'явилися напрочуд чарівні подумки та надхнення: погордливо закопиливши червоногарячі губки, вона відкидала запропоновані їй чужі зразки, а з-під маленьких її рученят випливали, зроджені в її власній голівці й неподібні цілком до інших, пасмужки, арабески, квіти, облямовані у вирізьблені немов рями, — дивовижна, здавалося б, мішанина безлічі ліній та кольорів, що проте зливалася завжди в повну грації й фантазії одноцілість. У дівочій голівці під зливою вогнистого волосся виблискували промінчики творчости. Коли опасиста Сара побачила вперше самостійну працю своєї учениці, вона сплеснула в пухлі долоні та з щасливим усміхом на добротливих губах кількаразово проказала:
Hoscheb! Hoscheb!..
Це визначало, що дівчину в мистецтві гаптування визнано за імпровізаторку. Тоді ото саме, в день найменування її цим ім'ям, вона й отримала в подарунок від Сари оце намисто з кольорових
