спромогу, неспостереженій, придивитися тому, що тут сьогодні діялося. Неоподаль од входу до кружґанку споруджено високе риштування, і на самій його верхівці, рівнолежній з карнизами даху, сиділо й стояло кілька чоловіка. Одного з-поміж них гаптарка запримітила щонайперше. Молодий, високий, в білій туніці, з голими плечима, він сидів на найвищому щаблі риштування й пензлем, що він його тримав у руці, виповнював малюваннями досить широку просторінь, що була між стелею та головицями колон; частину пасмуги, що, очевидячки, мала чудовним вінцем йти навколо кружґанку, вже вимальовано. Складалася вона з квітів та колосся, облямованого рямцями з грецьких зигзагів, що вда̀ло чергувалися з багатьома крилатими, пестливими, всміхненими дитячими постатями. Кшталт цієї роботи був такий же веселий і витворний, як і обличчя й рухи самого художника. Кілька інших юнаків, також молодих і зґрабних, допомагали йому в роботі й звеселювали її розмовою приятельською, але ж перейнятою пошаною. Подавали йому фарби, зміняли пензлі, легкими порухами рук попереджуючи його рухи, накидали на стінню перші зариси майбутнього малюнку та, збігаючи на кілька щаблів нижче, придивлялися звіддалік викінчених вже частин роботи, видавали окрики подиву або робили несміливі уваги. Вони мали подобу його учнів і помічників.
