а часто й не хочуть повстримати тріпотінь гніву та спротиву, що їх проймають. Так бо мусило бути перших спозаранків людської думки; так було на протязі цілого століття й у цісарському Римі, знесеному на руйновищі староримської, бурхливої й свавільної, та ж творчої, могутньої й багатовічної свободи.
До цих упертих людей, що, непогамовані, бились головами об страшний своєю доконечною незломністю історичний факт, належав Аріїн батько, Пет Сесіна, і чоловік її, Тразей. Перший з цісарського Клавдієвого розказу, другий з волі Неронової загинули передчасною й лютою смертю. Належала до них також і її мати, найменням так саме Арія, що, не бажаючи пережити свого подружжя, добровільною своєю смертю попередила його жахну страту. Належала до них і численна рідня та друзі її роду, найвидатнішім в тогочаснім Римі з свого розуму та вдачі і чоловіки й жінки, що тепер, немов скривавлені й горді привиди, блукали вже тільки в країні її споминів.
Не дивота отож, що жінка, що її недолю історики відтворювали в похмурих образах, а поети почерпали в ній буйне й потужницьке надхнення, мала такий вигляд, немов її саму, випадково лише, викинуто було до живого життя з країни примарних тіней.
У її стіп, спершись на її колінах та знісши до неї своє рум'яне личко, сидів малий Гельвідій і
