повними по вінця розбавленого водою й осолодженого медом, вина, ці люди скупчилися в тісне, приязне, дружнє коло. Найпочесніше та найзручніше місце, себто крісло з поручнями, зване „катедра“, вкрите багрецевим покриттям, з мистецькою різьбою на поручнях та високим, м'яким підніжком, посідала Фаніїна мати, Арія, жінка вже літня, маломовна, з тендітним і білим, як пелюсток лілії, та зобганим у безліч зморшків обличчям, захованим тінню довгого серпанку, що легенькими, чорними згортками оповивав її фалдисте вбрання. Була це істота сувора, одлюдна, і не лише її жалібне вбрання, а й бліді, мовчазні губи й вираз очей, глибоко запалих під чорними ще бровами, спонукали доконче здогадуватися за якісь тужні трагедії, що в них вона, як одна з акторок, мусила колись брати участь.
І не помилився б той, хто висловив би цей здогад. З тої самої днини, коли під Філіппами останні республіканські загони скорилися генієві та щастю наступника першого цісаря, безнастанна низка змов, повстань, крови й жалоби тяглася протягом царювання перших десяти самодержавців. Звичайно, не для всіх людських істот доконаний факт може становити собою незломний, доконечний розказ. Є такі, що з огляду на різні причини, погодившися з ним, роблять собі з нього скарбницю втіх, влади та безпечности, а є й такі, що супроти залізної необхідности та власної знемоги не можуть,
