й моя мати, Ревека. Добру робітницю, що вміла вироблювати тонкі тканини, ще й до того чудову гаптарку, грецький пан узяв охоче. Тамо ж мені, що прийшла тоді на світ, дано ім'я Міртала.
Отож уродилася вона в неволі. Як же стала вона за вільну мешканку Затибря? Щодалі жвавіючи, розповіла вона, що з неволі викупив її малу, раптом осиротілу дитинку, Менохім. З пошести, що шаленіла в Римі, вмер її батько. Душа її матусі, що здавна нудила світом за волею та своїм рідним, блакитним озером, небавом також розлучилася з тілом. Саме тоді Менохім, по безлічі зусиль та клопоту, і викупив її від грека з неволі. І не лише її саму, — Менохім поклав цілий свій маєток на викуповування з едомської неволі еврейських дітей. Був він колись багатий. Батька його, як бранця, могутній римський отаман Помпей, що з своїм військом перший увігнався до Юдеї, привів до Риму. Тут він і позастав на службі в одного багатого й щедробливого пана, що давши йому волю, заповів йому в духівниці значне майно. Одержавши цю спадщину (будинок на вулиці Субури й багато тисяч сестерцій), Менохім не вжив її ані до провадження вигідної торговлі, ані на гулянки й розкішну одіж, ані на весільні бенькети. Не одружився ніколи й власних дітей не мав. У Римі, в Ефесі, Антіохії й Коринті вишукував дрібну єврейську малечу, що їхні батьки повмирали в неволі, та довго торгувався за них із їхніми
