цїла велика нація могла зникнути, могла бути задушеною, коли вона спроможна воювати з цїлим світом! Ми істнуєм, ми відчуваєм своє істнуваннє і своє індівідуальне національне „я“. Наша нація у своєму історичному часто була не солїдарною поміж окремими своїми частинами, але нинї увесь цвіт української нації по всїх частинах України живе однїєю думкою, однїєю мрією, однїєю надїєю: „Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ“. Нинї ми всї солїдарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки і Полтава. Ми відродили ся з грунту наскрізь напоєного кровю наших предків, що лягли в боротьбі за волю України, ми виссали з молоком наших матїрок стародавню любов нашої нації до вітчини і її свободи і ненависть до насилля над нами. Як не можна спинити річку, що зламавши кригу на веснї бурхливо несеть ся до моря, так не можна спинити нації, що лама свої кайдани, прокинувшись до життя. Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолї, щоб вести до здїйснення великого ідеалу. Але ми мусимо памятати, що ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його післанцї. Сей великий — увесь нарід український.
Але як партія бойова, партія, що виросла на грунтї історії і єсть партією практичної дїяльности, ми зобовязані вказати ту найблиз-
