А раз се станеть ся, тодї безперечно знайдуть ся й жерцї „чистої науки“, які знайдуть у сїм питанню одну з найцїкавійших проблєм для своїх кабинетних праць. Тодї знайдуть своїх коментаторів усї й найдрібнїйші факти, тодї, коли зараз проходять мовчки мимо впрост кольосальних, як внїшним виглядом, так і величезним їх впливом на внутрішний уклад суспільного життя.
Всї наведені тут факти промовляють за раціональність „самостійности“. Та не треба забувати, що се лиш окремі факти, вирвані з їх орґанічного звязку. Їм можна так само протиставити чимало також вирваних із тогож економічного життя фактів, якими сміливо можна довести абсурдність „самостійности“. І мусимо признати ся, що досї у нас навіть і так рідко хто обґрунтовував сю тезу. Здебільшого в сім пунктї навіть у соціяльдемократів ми здибаємо цїлком не матеріялїстичний спосіб думання. Вигадуєть ся якийсь імманентний закон (в ту чи иншу сторону, се все одно), якому дальший розвиток по волї винаходцїв закону, підлягати конче мусить, і коли деякий факт хто запямятав, що не перечив його „законові“, то й оперував ним, у наівній певности, що в його руках грізний меч, вирваний із страшних таємниць чарівницї-природи, тодї як направду се не більше як копистка, запозичена в якоїбуть славної
