піна так і ринула з його рота. Помітивши його, Дон-Кіхот просунув руку в щит, поклав другу на меч і вийшов назустріч кабанові, так само зробив і герцог із своєю рогатиною, а герцогиня випередила б їх, якби чоловік не затримав її.
Санчо, побачивши таку велетенську тварину, зіскочив з осла, кинувся щосили навтіки, а потім почав дертися на високий дуб. Та коли він зліз уже до половини і вхопився за сучок, щоб лізти вище, лиха пригода спіткала його — сук уломився, і Санчо, падаючи, повис на гілках зовсім низько над землею. Опинившися в такому становищі, почуваючи, як рветься його зелена одіж, якою він зачепився за сук, і гадаючи, що страшенна тварина дістане його, коли кинеться сюди, Санчо зняв такий галас, що всі, хто не бачив його, подумали, що він уже в кабана в зубах.
Коли кабан звалився під ножами мисливців, Дон-Кіхот, пізнавши голос Санча, повернув голову й побачив, що той висить догори ногами на дубі, а поруч стоїть Сірий, який не покинув його в нещасті.
Дон-Кіхот підійшов і відчепив Санча, а той, почуваючи себе вільним і на землі, глянув на свою подерту одіж і засумував, бо йому здавалося, що це багате вбрання коштувало цілий маєток. Тимчасом величезну тушу вбитого кабана навантажили на в'ючного осла і, вкривши його на ознаку перемоги стеблами розмарину та миртовим гіллям, повезли до розставлених у лісі наметів, де мисливців чекали столи і такий розкішний, із такою силою страв обід, що з нього самого можна було бачити багатство й вельможність тих, хто його давав.
Пообідавши, вони вийшли з намету в ліс і провели день, оглядаючи різні ділянки. Заходила ніч, що саме й сприяла намірам герцога та його дружини. Присмерком, уже зовсім уночі, раптом здалося, що ліс з усіх чотирьох кінців запалав, і там, і тут розляглися звуки незчисленних сурм та інших військових інструментів, начеб лісом проходило багато загонів кінноти, а потім залунали нескінченні вигуки „лелілі“, як кричать звичайно маври, кидаючись у бій.
Сурми й ріжки сурмили, барабани били тривогу, флейти
246
