— Їде поштар від сеньйора герцога і, здається, везе якогось важливого листа.
Незабаром увійшов поштар, спітнілий і засапаний, і, витягши зза пазухи листа, передав його губернаторові, а Санчо передав його дворецькому і звелів прочитати адресу, де стояло: „До дона Санча Панси, губернатора острова Баратарія, в його власні руки або в руки його секретаря“.
— Хто ж тут мій секретар? — запитав Санчо, коли йому прочитали адресу.
— Я, сеньйоре, бо вмію читати й писати, — відповів один з тих, що були в залі, — до того ж я біскаєць[1].
— З таким додатком ви могли б бути секретарем і в самого імператора, — мовив Санчо, — Розпечатайте ж пакет і подивіться, що там написано.
Новонаставлений секретар так і зробив і, прочитавши листа, сказав, що має поговорити з ним віч-на-віч. Санчо звелів усім, крім мажордома[2] та дворецького, покинути залу, і, коли всі вийшли, секретар прочитав голосно листа, де було написане таке:
Дійшло до мене, сеньйоре дон Санчо Пансо, що дехто в ворогів моїх і вашого острова готуються колись уночі напасти на острів. Конче треба пильнувати, щоб вони не захопили його несподівано. Я довідався також від гідних довіри розвідників, що до міста, де ви живете, зайшло четверо передягнених людей, щоб погубити вас, бо вони бояться вашого великого розуму. Будьте уважні, стежте за тими, хто приходить до вас балакати, і не їжте того, чим вас годують. Я подбаю про те, щоб допомогти вам, коли ви опинитесь у скрутному становищі, а ви в усьому покладайтеся на свій розум. Написано тут, 16 серпня, о четвертій годині ранку.
Ваш друг герцог.
Санчо й присутні були вражені; звертаючись до дворецького, він сказав:
— Те, що треба тепер зробити відразу ж, це — ув'язнити лікаря Ресіо, бо це він має вбити мене, та ще й убити
——————
277
