лено й люто, що коли б бенедиктинець не впав з мула з власної волі, то Дон-Кіхот не тільки скинув би його, а тяжко поранив би його чи може й убив би. Другий бенедиктинець, побачивши, як поводяться з його товаришем, стиснув п'ятами свого мула і погнав у поле швидше вітру.
Санчо Панса, побачивши, що монах лежить на землі, легко скочив з осла, кинувся до монаха й заходився здіймати з нього одежу. На цей час до бойовища підійшли погоничі мулів і спитали в Санча, навіщо він роздягає бенедиктинця. Санчо відповів, що забирає одежу, як законну здобич після перемоги свого пана Дон-Кіхота. Погоничі, що не звикли до жартів і не розумілися ні на рицарській здобичі, ні на битвах, побачивши, що Дон-Кіхот підступив до карети і розмовляв з тими, хто в ній сидить, звалили Санча на землю, добре поскубли йому бороду та нам'яли ребра і покинули його майже непритомного.
Тимчасом переляканий бенедиктинець, не гаючи й хвилини, здерся на свого мула й помчав до товариша, що здалека спостерігав ці страшні події; не чекаючи кінця цих подій, вони поїхали далі, раз-у-раз хрестячись, так, ніби за ними гнався сатана.
Дон-Кіхот, як це вже згадано, розмовляв із панією, що була в кареті, і сказав таке:
— Вродлива сеньйоро, ви можете робити все, що бажає ваша милость, бо зухвалі злодії, які вкрали вас, лежать скинуті на землю, цією міцною рукою. А щоб вам не дізнаватись, хто вас звільнив, хай буде вам відомо, що я Дон-Кіхот Ламанчський, мандрівний рицар, полоненик незрівняної доньї Дульсінеї Тобоської. На подяку за те, що я для вас зробив, я жадаю тільки, щоб ви повернулися до Тобоса, від мого імени з'явилися до тієї дами та розповіли про те, як вас звільнено.
Один із біскайців, що супроводив даму, прислухавшись до слів Дон-Кіхота і спостерігши його намір повернути карету назад, під'їхав до нашого рицаря, вхопив його за спис і закричав поганою кастільською і ще гіршою біскайською[1] мовою:
——————
- ↑ Біская, Кастілія — провінції в Іспанії.
37
