його за те добро, яке він зробив Англії, очистивши її від монархічної гнилизни й завівши в ній тверді основи народнього правління. Ірландці ж проклинають його за те, що залляв їх батьківщину сторіками крови и остаточно знищив їх самостійність. І ті, і другі мають рацію.
Кромвель висадився в Ірландії з військом у 12 тисяч вояків, здобув 15 серпня р. 1649 ірландську столицю Дублін і далі укріплені міста Дроґеду й Віксфорд. Усіх повстанців, що дісталися тут в його руки, він звелів забити. З такою самою жорстокістю він приборкував повстання її далі. За 9 місяців він покорив більшу частину острова й тоді повернув до Англії, залишивши докінчення боротьби з повстанцями свойому зятеві Айртові. По смертн останнього справу докінчив р. 1652 Ледлоу.
Наслідки повстання та його приборкання були такі. Більш як пів міліона Ірландців загинуло від меча, хороб та голоду. Багатьох покарано смертю, в тім числі й народнього привідника О'Неля. Коло 100 000 душ заслано з рідного краю й майже стільки ж виселилося на чужину, рятуючись од переслідувань. Хто з Ірландців залишився в краю, тим одібрано їх землі за то, що вони або брали участь в повстанні або… не поборювали його. Останнє обвинувачення звучить особливо дивно, але хіба большевики на Україні й Поляки в Галичині не роблять того самого? Вони також карають Українців не тільки за активні виступи проти окупантів, але й за пасивність
