супроти повстанців. Нема нічого нового під сонцем!
Тих Ірландців, що залишилися в краю, Англійці загнали в Коннаот, найменшу з чотирох ірландських провінцій. Тут вигнанцям дали трохи землі, але не більше двох третин і навіть одної, що вони мали перед тим. А конфісковані землі в в Улстері, Лейнстері та Монстері пороздавано англійським зайдам-колоністам. Аж по 20 роках, коли в Англії знов запанувала стара влада, декому з Ірландців, але далеко не всім, повернено частину зрабованих у них земель.
Нещасливий вислід повстання 1641 р. не зломив проте ірландського духу. Потрібна була тільки нагода, щоб ірландські визвольні змагання знов виявилися. Така нагода трапилася р. 1689, коли англійський король Яків II, змушений утекти з Англії, висадився в Ірландії з французькими військами. Ірландці стрінули їх з отвертими обіймами. За короткий час цілу Ірландію було очищено від англійських зайд; тільки два міста, Лондондері та Еніскілен залишилися в англійських руках. Конфісковані землі знов повернено Ірландцям. У Дубліні зібрався ірландський національний парламент.
Та недовго тішилися Ірландці своєю волею. На минуло й року, як англійський король Вільям III. привів до Ірландії велике військо й переміг Якова II. Мало не цілий рік боролися ще Ірландці в поодиноких містах, але з жовтня 1691 р. Англійці здобули й останню ірландську твердиню Лімерік. Ці-
