Нові втікачі з рідного краю жваво кинулися об'єднувати своїх земляків на новій батьківщині. Серед ірландських емігрантів в Америці прокинувся могутній національно-визвольний рух, який незабаром набрав великої сили.
Тимчасом у самій Ірландії справи йшли все гірше. Ірландці вже від попередніх конфіскацій втратили майже всі свої землі. А тут великі землевласники почали зганяти бідних ірландських хліборобів з арендованих ґрунтів, щоб повернути ті ґрунти або в пасовиська для овець або в мисливські парки. Сотки й тисячі родин, цілі села й повіти було таким чином зігнано з насиженої та политої потом і кровю багатьох поколінь землі. На десятки миль не стало видно кругом ані душі мужицької: де раніше стояли хати й клуні, де раніше орали й сіяли мужики — там тепер паслися вівці або гуляла дичина для забави великих англійських ланів.
Американська еміграція від цього ще більше зростала. Рівночасно зростала також її національна свідомість і запекла ненависть до Англії, яка «край багатий, край веселий та занапастила». Таким чином утворився добрий ґрунт для заложення союзу «Шин-Фейн», який поставив собі метою визволити Ірландію зпід англійського ярма й утворити з тієї самостійну республіку.
Назва союзу «Фейн» походить од імени стародавнього ірландського національного героя Фіни (також Фіону), який наприкінці III століття по Христі мав доконати великих герой-
