Ця сторінка вичитана
Чого ви плачете, незрячі?
Нехай брудною дергою
вкриваються дорога,
нехай замісць блакити
висне повсть, —
та вірте:
скоро, скоро
до нас веселик прилетить,
і ще послухаєм музик,
коли і в хаті найбіднішій,
і в найубогішім кварталі,
і в кожнім місці,
в кожнім серці
заквітнуть сонячні троянди…
Ґринджолами
мовчазно
кожух проїхав.
1923
