Ця сторінка вичитана
За водою зозуля кує,
сонцем бризка клечальна неділя, —
а дитина ті бризки — в запілля…
Сонце добре: не скаже: — Моє!
Берегами дзвенить луна
[на тім боці співають дівчата] —
— Пісне, пісне, чого, сумна,
заквилила в смарагдах свята?
Нахилилась до вуха мого,
як дівча, кучерява завода:
— Ой, дитино, ще буде нагода —
підростеш, так узнаєш чого.
1921
