Ця сторінка вичитана
За кучерганом, за високим,
он Ленін із ясним чолом:
— Ось тут, ось тут воно, під боком
курою замело кругом…
І знову грузько я ступаю,
а в очі пилом сніговій…
О, серце, серце, бийсь до краю,
поки хоч крапля є надій!
Замети розтопи сльозами,
огнем палючим розпали,
або вже розірвись з нестями,
розвійсь, як пригорща золи!
Блискучий сніг, колючий вітер,
думки — натягнуті дроти.
Шляхів нема, немов хто витер, —
а треба йти!
1925
