Ця сторінка вичитана
В СЕЛО.
Блискучий сніг, колючий вітер,
гудуть натягнуті дроти.
Шляхів нема, немов хто витер,
і важко проти вітру йти.
Навколо снігова пустеля,
холодна осяйна краса,
а зверху віковічна стеля —
чужі й порожні небеса.
А де-ж ті стріхи кострубаті? -
Скрізь кучергани намело,
і ні однісінької хати —
неначе згинуло село.
За революцію вмирало,
терпіло війни, голод, мор, —
і от для нас — рятунок рало,
для його — страта і розор.
