Фесенко зостав ся ні в сих ні в тих. Обида, гнів і злість кипіла в єго грудях не так на Саню, як на Комашка за свою невдачу з романом. Він вернув ся до Навроцького та Мані неначе мокра курка, що поопускала крила.
Саня та Мурашкова пішли попереду, узявшись попід руку. Сані хотілось перевести дух і заспокоіти своі стревожені нерви. Навроцький з Манею ледви встигав іти за ними і таки добре засапав ся. Маня розчервонілась од духоти, од швидкоі ходи. Од сидні в хаті за малюванням картин вона трохи не забула ходити. Фесенко йшов мовчки, похиливши голову і насупивши брови. Обійшли кругом монастиря, перейшли старе кладовище, постояли трохи над морем, на високій кручі. Внизу між скелями в морі купались без церемоніі люде. Панни сконфузились і повернули назад до дому.
Тимчасом Навроцька ждала гостей коло стола. На столі стояв великий піднос з варенням з априкозів тарілка недорогого торту. На підносі стояли три маленькі чарочки з вином для паничів та Навроцького. Навроцька була скупа і в себе дома завсігди подавала таку вечерю гостям-паничам; іі варення з априкозів та малесенькі чарочки вина вже давно знали паничі і сьміялись тихенько. Ці априкози вона не забула взяти з собою навіть на морське купання.
— Прошу спробувати мого варення! сказала Навроцька до гостей.
Паничі сіли за стіл, набрали варення і трохи лизнули єго. Навроцька поставила перед ними по чарочці вина і подала кожному по шматочку торту, неначе вони делікатні панни. А ім після гулянки таки добре хотілось істи; схотів істи і старий Навроцький. Розмова стала загальною. Саня говорила більше од усіх, але якось
