i люде і народ і наука і політика і економія. Питання, як тіні в Дантовому пеклі, кругом обступають нас. Іх десятки, сотні. І хто розжене оті хмари? Хто може сказати, що він одгадав ті питання, які нам завдає наука, завдає людське життя? сказав Комашко.
— І все таки міні хотілось-би осьвітити сьвітом розум і свою душу і ту сферу, серед котроі міні прийдеть ся жити і працювати. Ви не дивіть ся, що я дівчина. Не думайте, що ми усі думаємо тільки про балі та убори. І нам-би хотілось жити розумним людським життям, витворити собі ідеали. І моя душа бажає ідеала. І міні бажаєть ся суспільноі діяльности, щоб і я поклала свою лепту на користь людям.
— Я тільки знаю, що чую голос вашоі благородноі нееґоістичноі душі. Я давно вже одгадав вашу душу і тим ii полюбив. З другою моє життя буде нудьгою, сказав Комашко.
— Як ви знаєте, я взяла місце в городскій жидівській школі для дівчат, щоб мати хоч яку роботу, щоб як нибудь служити на користь людськости.
— Це з погляду козмополітичного? сказав Комашко.
— Було й так, бо жидівська женщина найбільше загнана в неволю, не має навіть права молитись вкупі з мущинами, сісти за стіл з ними… А поки жидівська дівчина не вийде заміж, не має права ногою ступити в синаґоґу; іі вважають не-за людину…
— А народ наш ще більше, перебив іі Комашко.
— Я готова служити й в народній школі. Я знаю, що я щось роблю, а не червію, як червіють без діла сотні й тисячі молодих паннів. Тепер подумайте, піду я заміж — піде сімя, господарство. Прощай тоді вища наука й педаґоґія! Прощайте моі ідеали! сказала Саня і похилила голову.
