ком, говорила Саня: І то правда, скільки тих принципів на сьвіті? скільки ідей? Голова ходором ходить, як почнеш дошукуватись та докопуватись…
— То не докопуй ся. Аджеж мадам Муму та Сусу не докопують ся тай сплять спокійно, сказала Мурашкова.
— Гм… Цеб то живи життям курячим? Спасибі за раду, сказала Саня. Комашкова мисль збиває мене просто з пантелику. Я знаю, що націоналізм великоруський, чи там пруський діло консервативне і негуманне, бо робить діло непотрібне для культури, душить інчі народности. А Комашко каже, що украінський націоналізм, то зовсім нове діло, бо він єсть протест проти національного присилування сусідів-Поляків та Великороссів, що він звязуєть ся з гуманними, просьвітними, культурними принципами, з прогресом, стає за масси, за народ. Украінський націоналізм навіть історичний, козацький, тілько не в тій давній воєнній формі — то свобода і прогрес. Передаю його розмову до слова. Мій папа згоджуєть ся з Комашком і думає так само, як і Комашко. Тим часом ці усі принципи для мене мало зрозумілі. Ніяк не перетравлю іх в мисли.
— А я іх до чиста розумію, сказала Махновська.
— Гм… гм… трудну роботу завдав для моєі голови Комашко, сказала Саня.
— Цеб то як прикласти ці принципи до діла, то треба або йти в народ, або силкуватись, націоналізоватись і з народом зливатись? обізвалась Мурашкова.
— Воноб то так… Льогіка приводить до такого кінця, але… але… гм… сказала Саня і знов задумалась.
— Пішло змагання, трохи не сварня за принципи. Одні панни стояли на тому, щоб добувати поперед усего вищоі просьвіти — Надя стояла на тому, що
