лотій ліберіі… Держатиму гарну карету, куплю рисаки, щоб чортами гнули шиі, щоб зміями летіли по Одесі. Розляжусь в кареті з гаванською сигарою в зубах, простягну ноги…
Фесенко випнув груди, простяг під стіл ноги і торкнув Бородавкину в черевики. Бородавкина прижмурила до него очка і солоденько усьміхнулась. Він навіть того не примітив.
— Найму дорогого кухаря; мадеру випишу просто з острова Мадери, Херес з Іспаніі. Куплю цей горб і поставлю дачу як цяцька… Або на чорта та дача! Пойіду в Рим, в Неаполь, в Париж. Пойіду в Анґлію істи правдиві біфстеки. Звідтіля зайіду в Неаполь на виноград та апельсини. Заверну в Іспанію до Андалюзанок. Кажуть, в Андалюзіі огонь — дівчата! Ух!
— Жінка нехай сидить дома та малює картини… Підйіду каретою до ґубернатора. Швайцар скаже: Ваше превосходительство! Єго превосходительство вас ждуть! Ґубернатор вибігає до мене, дрібкенько ступаючи, хапає мене за руку обома руками. Виходить ґубернаторша, строіть міні очка… Буду водитись з ґенералами, сам стану ґенералом! Фу, фу! Покажу-ж я шик! І про нас сьвіт заговорить! Придавимо тоді Комашків до самоі землі; кланяйтесь, мов, нам! Цілуйте нас в ноги!
— Чи ви осьліпли? чи ви спите? А може й здуріли?
— Як ви граєте? В яку масть виходите? репетувала сердито Христина. Це мабуть двадцять пять тисяч вам памороки забили.
— Добре вгадує, подумав Фесенко, неначе прокинувшись. Фесенко страшенно програв ся в той раз. Бородавкин з веселенькою міною на виду загріб виграні гроші; він мав половину заробітків своіх з карт і харчував тими заробітками своіх дітей.
