— От і добре! крикнув Навроцький. Гм… гм… Я такий радий… хоч стань над оцею кручею та співай.
Навроцька глянула на него скоса.
— Здурів старий; ще справді утне пісьні, подумала вона.
— Неначе душа моя чула, що ви будете нашим. Я полюбив вас з того часу, як вперве побачив вас в свому домі, Вікторе Титовичу, обізвав ся Навроцький. Та тиб, Саню, покинула думку про той універзітет; тепер буде в тебе дома свій універзітет.
— Ні, папо, не покину. Я вже зовсім готова до екзаміну. Я вже про те не говорю, що вища просьвіта потрібна убогим дівчатам для шматка хліба. Потрібна вона усім женщинам. Ми не вмітимемо виховати дітей, не вмітимемо розвивати іх розум, дати добрий моральний напрямок…
Саня скоса поглянула на Раісу Михайлівну. Навроцька вловила той косий погляд.
— Це вона шпурляє в мій огород камінням, подумала стара Навроцька.
— Зберуть ся наприклад гості, говорила далі Саня. Мущини говорять про серіозні питання; молоді паничі виробляють собі принципи, виясняють серіозні погляди, а женщини сидять, кліпають очима, пропадають з нудьги, бо нічого не розуміють і нічим не інтересують са. Не дурнож вони зараз затягнуть розмову про театер, про акторів, про артистів, а потім звернуть розмову про своіх горничних, кухарок и добирають ся часом до візників та дворників.
— Ій Богу, стріляє в мене, подумала Навроцька. Вчера в нас з Бородавкиною за чаєм тільки й мови було, що про кухарок та візників, подумала Навроцька.
— Ваша правда, Олександро Харитонівно, обізвав
