— Ет, ви ідеалісти! сказала Мурашкова. Час йде, и життя йде. Я поважаю тільки науку прикладну, соціяльну, політичну економію. Треба братись до діла, а не байдики бити та літати в хмарах абстракцій. Ти, Саню, хочеш залетіти в Дантів рай і крутитись в хорі безсмертних духів.
— Надю! ти таки добра горячка! Тебе бере нетерплячка, сказала Саня.
Мурашкова знов зареготалась.
— А не потрафиш в той рай, будеш варити борщ з огірками та з цукром, знов обізвалась Мурашкова і знов зареготалась.
— Ну, не велика премудрість вивчитись варити борщ, сказала Саня. І борщ вчитиму варити і вищу науку перейму; і посьвячу себе на службу женщині, або народови: я люблю педаґоґію, а це річ не мала й не пуста.
— Вища наука поможе й до усякого діла стати; бо навчить, як за діло братись, сказав Комашко. Ото хоч би й Целаброс. З вищою наукою може-б він вийшов і путним чоловіком… Може-б вища наука задавила в єму грецькі практичні матеріяльні інстинкти, і підняла в єму інчі, вищі інтереси.
Мурашкова перестала сьміятись. Вид став поважний. Вона обидилась.
— А хиба-ж він не путний чоловік? трохи сердито сказала Мурашкова.
— Не те, що зовсім не путний, навіть пустим єго не можна назвати. Він тільки любить гратись в ідеі, як діти грають в мяча. Говорить, щоб наговоритись в смак, бо любить і вміє говорити. Криєть ся в космополітизм, як заяць в нору, і… ніякого путнього діла не робить і… не зробить.
