одного тільки уряду — Гетьманського, котрий згідно видвигнула вся хліборобська верства України, для підготовки котрої Липинський не мало напрацювався, — бачив він реальну Українську Державу. Але не Росія і не Польща, тільки таки наші амбітники й руїнники не дали встояти тій одинокій, реальній, Українській Державі Гетьманській. Розвалили її.
Та Липинський не утратив надії на те, що український нарід таки має розум, хоч як розбивають його руїнники. На чужій земли, в німецьких горах живучи як правдивий пустельник, — розпочав той син нашої землі нову, дуже велику працю. Такої великої праці, яку виконав Липинський для нашого народу на чужині, не було досі в українськім письменстві. Та праця зібрана в пятьох томах видавництва, котре називається „Хліборобська Україна”. Се праця значіння не тільки українського, але европейського. Колись та праця Липинського буде переложена на всі культурні мови. І чужі учені будуть дивуватися, що у нас, у недержавного народу, появився такий ум, котрий літами наперед предвидів докладно розвиток подій не тільки на своїй Батьківщині, Україні, але й у широкім світі.
І тут за морем напечатав Липинський одну свою працю. Вона називається „Реліґія і церква в історії України”. Се Відповіді на ріжні питання, поставлені Липинському з Канади, де наш нарід страшенно роз'їджений реліґійною боротьбою і сектами. Сміло можна сказати, що в нашім письменстві, в котрім єсть безліч праць про реліґійні й церковні справи, — нема ні одної, котра своєю вартістю моглаб рівнатися з сею працею В. Липинського. Вона була печатана в філядельфійській „Америці”, в р. 1924. Розуміється у нас знайшлося
