Сторінка:Назарук О. Вячеслав Липинський – відновитель державної ідеольоґії України (1926).djvu/29

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


нують працею й талантами а на деяких областях життя просто витискають своє пятно. Не думайте, що говорить з мене русофілство. Кождий може переконатися, що се правда, нехай тільки прийде сюди, хочби на кілька тижнів і побачить власними очима.

IV.

Російські монархісти орґанізуються тут і приготовляються дуже пильно. Відбувають наради з участю ґенералів француських, анґлійських, японських. Кажуть, що все те веде Велика Британія, котра до большевизму ставиться так, що або він або вона: бути або не бути. Признаю, що дуже боюся за нашу українську справу, при нашім хаосі і нез’орґанізованю. Желаю Вам сил і витревалости в праці у напрямі гетьманськім, бо ніякого иньшого напряму серіозно брати не можна у нас. Найновіща V книга „Хліборобської України” принесла закінченє „Листів” Липинського і закінченнє його статті про Варягів. Не Вам толкувати, які безпримірні в українській мові ті писання Липинського. Незабаром його „Листи” вийдуть окремо. Буде се товстий том, великий. Своїм глибоким змістом і формою ті „Листи” мало будуть доступні навіть для загалу наших студентів й інтеліґентів взагалі. От, лизнуть кільканайцять сторін, будуть хвалити або гудити — а основно ледви чи 10 людей перечитає. Конче треба доброї популяризації тої великої праці Липинского: без того не половина, але 999 частей на 1000 праці Липинського — змарноване добро. Читаю з великою приємністю старанно вирізьблені статті у „Січи”, нпр. про автори-