тет і т п. з їх афористично короткими, передуманими реченями і формулами. Знаю, що писати так дуже не легко. Значно лекше єсть — мняти, балакати, резонувати. Але власне так, як Ви пишете свої статті в „Січи”, треба подати українському народови працю Липинського — рівночасно розпущену і сконцентровану, без проповідницького тону, в формулах легких до зрозуміння і затямленя. Візьміться за се. І напишіть зміст праці Липинського в невеликій але й не за малій книжці, яких 200 сторін, розмістіть прозоро весь матерял і дайте при кінци індекс головних слів („шляґвортів”) в поазбучнім порядку. Знаю, що се нелегка річ — таке зробити. Требаб іще 2 — 3 рази і то добре перечитати всего Липинського, перетравити його наново, додати дещо Вашого в арґументації, а дуже багато Вашого в формі й випечатати таку працю у Львові, в нашій „Політичній Бібліотеці”, котра тепер почала там виходити. А потім розширити се масово. Липинський мігби ту працю перед друком ще перечитати. Поза Вами ледви чи хто зробить сю роботу. А як і зробивби, то геть-геть не так.... Що Ви на се? Кладу вам се на серці. Бажаю здоровля і сил до дальшої праці та відпорности нервів супроти напасників (моя рада — не читати їх напастей) і стискаю Вашу руку. —
Примітка Редакції. Дуже щиро дякую за всі цінні й цікаві інформації, що до пляну спопуляризованя великої праці В. Липинського скажемо ось що: Се й наша мрія. Але перемінити сю мрію в діло переходить тепер наші сили: ми маємо таку масу праці над орґаном і перепи-
