Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/152

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


І від тих думок була така бліда молода чужинка з далекої країни, що прийшла Чорним Шляхом на землю Османів з вірою в Бога свого... Бо єсть одно лиш важне діло людини на землі: жити по вірі в Бога.

А Кісляраґасі оповідав дальше:

Була дуже красна і мала великий розум в очах. Оба улєми не знали, що відповісти. Перший промовив Мугіеддін мудерріс: „Благословенне хай буде імя твоє, Хатун!“ А муфті Пашасаде як луна повторив ті слова... І знов мовчали учені улєми, аж поки наша Пані не дозволила їм ласкаво сісти.

Тоді старий Мугіеддін з любовю подивився на неї, як на свою дитину і сказав недорічні слова, хоч який він розумний.

— „Якіж недорічні слова сказав розумний Мугієддін?“ запитали всі.

Він сказав отсі слова:

— „Чи не жаль тобі, Пані, оставати в чужині? Чи не боїшся ти чого?“

— „А щож відповіла наша Пані?“

Вона відповіла повагом, помалу словами Пророка.

— „Якими словами пророка?“

...„О, бійтесь Аллага, іменем котрого просите себе взаїмно! І бійтесь лона матери своєї! Глядіть, що Аллаг дивиться на вас! І зверніть сироті добро її й не міняйте свою гіршу річ за її ліпшу і не лучіть її добра зі своїм! Бо се великий злочин! Беріть собі жінок споміж тих, які видаються вам добрі, тільки дві, або три, або чотири. А коли боїтеся, що се несправедливе, то дружіться тільки з одною (свобідною) або такою, яка посідає ваші права[1]. Се найскорше охоронить вас перед несправедливістю...“

— „Мудро відповіла наша Пані!“ сказав здивований другий везир, котрий мав дуже злющу другу жінку.

— „А що на те відповіли учені улєми?“

Сиділи як остовпілі. Перший промовив Мугієддін-Сірек.

— „І щож промовив Мугієддін-Сірек?“

Він сказав отсі слова: „Четверта сура[2] корану, обявлена в Медині.“

{{{pagenum}}}

  1. Тими словами Коран постійно означає невольниць.
  2. Розділ.