потурнаків, котрі виреклися своєї віри для панства і лакімства. Тоді тим дуще бралася до праці.
А в її серденьку все дріжав сумнів, чи добре зробила, що на своїй дивній стежині скинула маленький хрестик материнський...
І скоро минав час, невидимий та найсильніщий твір невидимого Бога.
В день святої ночи Кадр[1], у котрій зіслано коран з неба, зголосився в сераю блукаючий дервіш. Сиве волосся його спадало аж до стіп, а необтинані нігті виглядали як пазурі орла, а хід його був до танцю подібний.[2]
Не хотів сказати ні свого імени, ні походження, а на всі питання відповідав:
— „Маю обявлення для Падишаха!“
Його допустили до султана.
Вступивши в кімнату, приложив руку до серця й до чола і сказав:
— „Коли одна з жінок Падишаха породить сина в річницю здобуття Стамбулу, в день, що вертає що року[3], то син той матиме інакше значіння ніж усі инші діти султанської крови, відколи править Царський Рід Османів!...“
— „Добре, чи зле?“ запитав занепокоєний Сулейман.
— „Се знає Аллаг і пророк його Магомет!“
Не ждучи подяки, приложив руку до чола й до серця і вийшов. А йдучи коридорами ходом до танцю подібним, голосно голосив обявлення своє:
— „Коли одна з жінок Падишаха породить сина в річницю здобуття Стамбулу, в день, що вертає що року, то син той матиме інакше значіння ніж усі инші діти султанської крови. відколи править Царський Рід Османів!...“
{{{pagenum}}}
- ↑ 12. січня.
- ↑ Дервіші — магометанські монахи. Щойно від 12 століття жили вони також у монастирях. Переважно знали вони ріжні ремесла й доводили в них до майстерства. Дивними танцями вправляли вони себе в містичну вдумчивість і заглиблення в Бозі. Мандруючі дервіші переходили всі краї іслямські як проповідники або жебраки. Вони мали й великий політичний вплив.
- ↑ 29. мая.
