Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/177

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Як вертали з перегонів, Сулейман, шуткуючи запитав свого любимця, Ібрагіма-башу:

— „А що Ібрагіме, чи твоє весілля було більше величаве, чи свято обрізання мого сина Селіма?“

— „Такого весілля, як моє, не бачив іще світ, хоч як довго стоїть і — не бачитиме“ , відповів Ібрагім.

— „Що?!“ запитав султан, здивований такою смілістю. А Ібрагім відповів:

— „На моїм весіллю був такий гість, як Падишах Мекки і Медини, законодавець наших днів, хай живе вічно!.. А батько принца Селіма на святі обрізання свого сина не мав такого гостя“...

Султан усміхнувся і пішоб до жінки, переповісти їй слова Ібрагіма.

— „Той Ібрагім занадто розумний“, відповіла уражена Хассеке Хуррем, коли Сулейман переповів їй сміючись його слова. І усміхнулася так, якби знала про нього щось, чого не хоче сказати.


Nazaruk Roksolana Ornament5.jpg