Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/199

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

По обличчу султана було видно зацікавлення.

— Чи ти моглаб мені сказати й неправду? — запитав.

— Певно, що моглаб. І ти ніколи не довідавсяб про се. Але бачиш, що не хочу.

Зміркував, що треба з сею гарною дитиною говорити тепер по діточому і сказав:

— Яж тобі досі нічого не відмовив. Скажи, чого хочеш?

— Двічі тілько золотих дукатів, кілько хотів вимусити на тобі Агмед-баша!

Розсміявся й відповів:

— Алеж бачиш, яка кара зустріла його за вимушення!

— Але я не хочу тих дукатів для себе, як хотів він!

— Тільки для кого?

— Для мошеї!

— Якої мошеї?

— Такої, якої ще нема у твоїй столиці.

— Ти хочеш будувати нову мошею?

— Так. Як подяку Аллагови за відвернення першої небезпеки від нашого невинного сина. І назву ту мошею іменем його батька.

— Щож, будуй! Се богоугодне діло. Тільки чи не за багато золота ти хочеш? Ти не знаєш, дитино, яка се велика сума! Нею можна обігнати кошти великої війни і здобути цілу країну!

Подумала хвильку й відповіла:

— Але подумай, як твоя мошея виглядатиме! Знаєш як? Ось як! В середині будуть чотири стовпи з червоного граніту. Бо червона кров сплила мені з обличча, коли я зміркувала небезпеку, яка грозила Селімови. А верхи тих стовпів будуть з білого як сніг мармору, бо я тоді дуже поблідла. І міграб[1] буде з білого мармору і проповідниця і мінбер[2]для хатіба[3] і мастаб муеззіна й висока максура[4], при-

{{{pagenum}}}

  1. Міграб — ніша, в якій лежить свята книга, коран; се головний вівтар мусулманської святині.
  2. Мінбер — підвисшення, з якого хатіб що пятниці голосить право верховладотва ісляму.
  3. Хатіб — святочний проповідник. У мусулман святочний день пятниця.
  4. Максура — емпора, в якій султан слухає богослуження.