Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/223

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


— „Та якжеж я вам можу відси сказати, кажу, чи там сидить моя дочка, чи не моя?“ А вони на те:

— Розумне слово кажете, їмость! Відси не годна навіть рідна мати пізнати. Але треба туди поїхати й подивитися.

— Туди?! аж крикнула я. Та за що? Таж то суми треба, щоб у такі далекі краї їхати! І то на непевне! Бо таки скорше, не вона, ніж вона. Чиж мало гладких дівчат на світі? Тай не мало, кажу кому таке трафитися, та якраз моїй доньці? Коби де якого небудь чесного чоловіка трафила, а не то такого великого моцара! Так кажу. А сама в думці міркую: Бог Всемогучий керує всім. Хто знає, що може бути? А Жиди кажуть:

— Ну, а відки ви, їмость, можете знати, що то на неї не трафило? Пан Біг всьо може, бо він всемогучий. Наші купці там уже довго розвідували між слугами. І таки кажуть, що найперша жінка нового султана, котру він найбільше любить, звідси, попадянка, кажуть, з Рогатина, що її Татаре тому пару літ забрали в ясир. Котраж иньша може бути, як не ваша донька?

— Бог би з вас говорив, кажу але то всьо може бути байка. А вони кажуть:

— А ми вам, їмость, на ту байку позичимо грошей на дорогу і туди і назад, як схочете вертати. І самі з вами поїдемо.

— А я їм на те:

— Люде добрі, кажу, ніяких позичок не беру, бо не маю на що позичати, ні з чого віддавати. Ануж потому покажеться що то не моя дочка! І не тільки вертай зі сміхом, але ще довг віддавай! Та з чого?

— А жиди що на те, мамуню? — запитала Настуня.

— А вони подивилися оден на другого тай кажуть: Гм, може так, а може інакше. Знаєте, що? — кажуть: Ми вам їмость, „таки так“ дамо грошей на дорогу, — на наше ризико! Може стратимо, а може ні.

— А ви, мамо, що на те сказали?

— А щож я, доню, иньшого могла сказати, як: „Не хочу я нічийого задармо! Дякую вам, але не хочу, бо відки ви приходите до того, щоб мені щось задармо давати?“ А вони кажуть:

{{{pagenum}}}