Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/306

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


РОДОВІД СУЛЕЙМАНА ВЕЛИКОГО
  1. Сулейман I. помер 1231.
  2. Ертоґрул 1231—1288.
  3. ОСМАН 1288—1326[1]
  4. Урхан 1326—1359.
  5. Мурад I. 1259—1389.
  6. Баязед. 1389—1402.
  7. Магомед І. 1403—1421.
  8. Мурад II. 1421—1451.
  9. Магомед II. 1451—1481.
  10. Баязед II. 1481—1512.
  11. Селім І. 1512—1520.
  12. Сулейман Вел. 1520—1566.

  1. Османа уважають властивим основником могутности Туреччини. Від нього й почесна назва Турків — Османе. Від нього й рахують ряд властивих турецьких володарів і Сулейман Великий знаний під іменем Десятого Султана, рахуючи від Османа.






(Повість, сю писано в часі великої війни і революції, на Україні й на еміґрації, у Львові, в Камянци на Поділлю, у Благодатній на Херсонщині, у Відні й Филаделфії в Америці, в рр. 1918—1926, у значних відступах бурливого часу, разом з иншою історичною, ще не печатною повістю „Проти орд Джінґісхана“, а перероблено у Львові в рр. 1927—1929).