Ібрагім і Вірменин задержали одного з них і щось розпитували його.
Настуня відразу зміркувала, що вони тут, як у себе в дома.
За хвилю Ібрагім кудись подівся, а Вірменин завів її до одної з кімнат, де сидів при столі якийсь сухорлявий чоловічок. Він говорив кепсько по нашому й випитував Настуню, відки вона, кілько має літ, хто її родичі, де живуть і яке мають, майно. Притім Вірменин весь час щось говорцв йому, розмахуючи руками. Сухорлявий чоловічок записував собі щось у велику книгу.
Потім Вірменин дістав від нього якийсь шкіряний значок і запровадив її до иншої, великої кімнати при тім самім коридорі. В ній стояли цілі ряди шаф з ріжними одягами. Біля них поралася жіноча прислуга.
Вірменин вручив шкіряний значок старшій між прислугою, що очевидно розпоряджалася там і вийшов.
Вона взяла Настуню за руку, попровадила до одної з шаф, подивилася на Настуню раз і другий і почала вибирати з шафи якісь одяги, даючи їх держати Настуні. Вибравши, крикнула на одну зі служниць і сказала до неї кілька слів. Та повела Настуню рядом напів темних, подібних до себе, кімнат. Настуня несла річи, додумуючись, що вони призначені для неї. Дорогою спробувала в пальцях матерії. Була досить добра.
Нарешті стала перед одною з кімнат, відки через напівотворені двері бухала пара.
— „Купіль", подумала Настуня й усміхнулася. Не купалася від часу, як попала в татарські руки.
В купальни оживилася і прийшла до себе. Вернув їй давний гумор. Купалася довго, аж поки якась стара служниця не дала їй знаку, що час уже одягатися. Вона помогля Настуні розчесати її золотисте волоссє й одягнутися. Скінчивши роботу, попровадила ЇЇ перед якесь надломане зеркало, що стояло в кутку сусідної кімнати і пляснула язиком. Настуня глянула в зеркало: була майже задоволена собою і своїм одягом.
Стара попровадила ЇЇ знов тими самими напівтемними кімнатами, несучи старі річи Настусі. В кімнаті де стояли одяги, віддала її в руки керовниці і пішла. Та докладно оглянула Настуню від голови до стіп і щось поправляла на ній.
34
