Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


своїй лежанці Ляшка зпід Львова, побита за непослух так, що ні сісти, ні лежати не може".

Настуня глянула в той бік, де їй показали хору. На долівці лежала боком у кутку на лежанці молода дівчина, й не рухалась. Настуня підійшла до неї зі спочуттям. Всі разом з нею звернулися в той бік і обступили хору.

— Лежача болісно усміхнулась і сказала до Настуні:

— „Тут бють дуже болючо, але нешкідливо — батогами по обвитім тілі“.

— Втім увійшла керовниця, а за нею внесли обід.

Почався рух. Всі сідали на своїх місцях. Тільки хорій подали харч. Настуні також призначено її місце.

По обіді, який був дуже ситий, бранки почали пращатися з Настунею, кажучи:

— „Кожда з нас мусить іти до своєї роботи. Вечером оповімо тобі все. А ти покищо поговори собі з хорою, бо тебе ще сьогодня не заберуть до школи".

Коли всі опустили кімнату. Настуня присіла до хорої й запитала її лагідно, відколи вона в полоні.

— „Я"; відповіла хора, „попала в татарський полон уже рік тому. Батько мій Вєлєжинський, має село і може міг би викупити мене, якби знав, де я. Але ті Ґенуенці укривають ліпших бранок..."

— „Чому укривають?"

— Бо сподіваються або тим більшого окупу від родичів, чим довше вони тужитимуть, або великої ціни від чужих, яким разураз показують нас вивчивши наперед чого їм треба".

— „А чого їм треба?"

— „Як від котрої. Вони ділять нас, бранок, на ріжні роди. Одних, простих і негарних, призначують до тяжких, робіт і до праці вдома. Инших беруть до шкіл".

Ляшка усміхнулася з прикрістю і сказала:

— „До такої, як тебе призначили, ще добре дістатися".

— „А до якої школи мене призначили?"

— „Тебе призначили таки до дійсної науки. Наврать

37