Зрозуміла, що була знов продана. Не знала тільки, кому. Кров ударила їй до очей і до голови. Мов крізь кріваву мряку бачила, як її дотеперішні власники кланялися чорному достойникови й жінці в заслоні. І чула ще, як чорний достойник відсапнув і сказав до Ібрагіма:
— „По гроші прийдеш вечером до мене.“
Склонила голову перед своїми ще непроданими товаришками, мовчки пращаючи їх.
Заходило соице за Гаґію Софію, як бідну Настуню на Авретбазарі другий раз продали і з ланца спускали, кайдани з рук здіймали і чорним євнухам назнаного пана в руки віддавали.
Пішла в товпі чорних як уголь євнухів...
А за нею клекотіла й шуміла жіноча торговиця Стамбулу на Авретбазарі...
Рух улицями в поході оживив Настуню, з її втоми. Думки зачали їй ходити по головці. Хотіла збагнути, кому її продали й куди її ведуть.
Від самого початку розуміла, що продали її до якогось дуже богатого дому. Може попаде в дім якогось аги[1] або дефтердара. Але якого?
Не довго тревало, як євнухи зачали йти в напрямі величезних будівель. Серце в ній захололо зі страху... Не було сумніву: її вели в напрямі сераю...[2]. Здовж попід мури ходила рівним кроком військова сторожа...
— „Ну, відси вже ніхто ніякими грішми не викупить мене," шибнуло їй в головці. „Навіть якби Стефан продав увесь свій маєток, то й сим тут не дібється нічого," подумала і зітхнула.
Дріжала як лист осики, коли впровадили її в якусь страшну велику браму, на котрій видніли застромлені на гаках свіжі людські голови з виверненими від болю очима, отікаючі кровю. Зрозуміла, що входить у нутро дому сина
76
- ↑ Аґа = ґенерал, або високий достойник на султанськім дворі. Генерали мали титул „зовнішних аґів,“ високі достойники сераю — „внутрішних аґів.” З внутрішних аґів найвищі були: Капу-Аґа (майстер церемоній і завідатель двора) та Кізляр-Аґа (управитель гарему султана). Перший був білий євнух, другий начальник чорних євнухів.
- ↑ Серай = комплекс султанських палат, взагалі резиденція султана.
