Сторінка:Назарук О. Роксоляна (1930).djvu/91

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Був у найвищій мірі здивований і — розброений. Тінь твердости зовсім щезла довкруги його уст. Велике зацікавлення сею молодою дівчиною, що так основно ріжнилася від усіх жінок в його гаремі, перемогло в нім усі иньші почування. Пустив знов її руки і іпочав поводитися як супроти дівчини з найповажніщого дому.

— „Де тебе виховували?" — запитав.

— „Вдома і два роки в Криму."

— „Чи ти, о Хуррем, знаєш, чого домагаєшся?"

Мовчала.

В тій хвилі чула, що звелк першу боротьбу з могутним Падишахом, з десятим і найбільшим султаном Османів — і що тепер наступить кристалізуваяня їх взаємин. Інстинктом відчула, що се кристалізування не сміє поступати скоро, коли має бути трівке. Глибоко відчувала, що се не остання розмова з султаном.

А молодий Сулейман почав якимсь мягким розмріяним тоном:

— „У старих книгах написано, що були могутні султанки, які по завзятих боях брали в підданство султанів. Але ти, о Хуррем, хотілаб мене взяти, в підданство зовсім без бою!..."

— „Без бою неможливо нікого взяти в підданство," відповіла.

Довшу хвилю вдивлявся в її молоде, інтелігентне личко. Потому сказав:

— „Так, маєш слушність. Чи ти може — не виграла вже бою?..."

Не відповіла.

Він приступив до вікна і схопив кілька разів запашного зоздуху, як ранений.

Вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в нутро солодку, але затроєну стрілу першого вражіння симпатії і любови. І відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрілу.

Молодий Сулейман задумано вдивлявся в ясну ніч. Нараз став близько перед нею і запитав:

— „Чи можна більше разів любити в життю?"

— „Я молода й недосвідчена в тім", відповіла. „Але я не-

{{{pagenum}}}