По обличчу султана було видно зацікавлення.
— Чи ти моглаб мені сказати й неправду? — запитав.
— Певно, що моглаб. І ти ніколи не довідавсяб про се. Але бачиш, що не хочу.
Зміркував, що треба з сею гарною дитиною говорити тепер по діточому і сказав:
— Яж тобі досі нічого не відмовив. Скажи, чого хочеш?
— Двічі тілько золотих дукатів, кілько хотів вимусити на тобі Агмед-баша!
Розсміявся й відповів:
— Алеж бачиш, яка кара зустріла його за вимушення!
— Але я не хочу тих дукатів для себе, як хотів він!
— Тільки для кого?
— Для мошеї!
— Якої мошеї?
— Такої, якої ще нема у твоїй столиці.
— Ти хочеш будувати нову мошею?
— Так. Як подяку Аллагови за відвернення першої небезпеки від нашого невинного сина. І назву ту мошею іменем його батька.
— Щож, будуй! Се богоугодне діло. Тільки чи не за багато золота ти хочеш? Ти не знаєш, дитино, яка се велика сума! Нею можна обігнати кошти великої війни і здобути цілу країну!
Подумала хвильку й відповіла:
— Але подумай, як твоя мошея виглядати-ме! Знаєш як? Ось як! В середині будуть чотири стовпи з червоного ґраніту. Бо червона кров сплила мені з обличча, коли я зміркувала небезпеку, яка грозила Селімови. А верхи тих стовпів будуть з білого як сніг мармору, бо я тоді дуже поблідла. І міграб[1] буде з білого мармору і проповідниця і мінбер[2] для хатіба[3] і мастаб муеззіна й висока максура[4], при-
- ↑ Міграб — ніша, в якій лежить свята книга, коран; се головний вівтар мусулманської святині.
- ↑ Мінбер — підвисшення, з якого хатіб що пятниці голосить право верховладства ісляму.
- ↑ Хатіб — святочний проповідник. У мусулман святочний день пятниця.
- ↑ Максура — емпора, в якій султан слухає богослуження.
195