Сторінка:Нариси з історії Північної Буковини (1980).pdf/31

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Кордон, що проходив Карпатами і розмежовував Русь з Угорщиною, був сталим протягом багатьох віків. Автор «Слова о погибели Рускые земли» в першій половині XIII ст. писав, що Руська земля простягалась до «угор и ляхов», і підкреслив, що ці кордони були такими самими, як і за Володимира Мономаха (1053—1125)[1]. Картографування літописних населених пунктів X—XIII ст.[2] та міст за «Списком русских городов дальних и ближних», складеним наприкінці XIV ст.[3], також підтверджує, що південно-західними кордонами Русі в давньоруський період були Карпати. За цих обставин Буковина могла належати лише до володінь руських князів.

Другим сусідом Русі на південному заході були кочівники південних степів. Їх кочів'я обмежувалися в основному степами, але в XI ст. вони зруйнували багато міст і сіл у Подністров'ї, що примусило руських князів перенести кордони своїх володінь у цьому районі на північ. Кордони Русі в Подністров'ї в XI ст. проходили десь у північних районах сучасної Молдавської РСР, про що свідчить наявність тут давньоруських пам'яток X—XI ст. Однією з них е, наприклад, городище Рудь неподалік м. Атаки, яке виникло як давньоруське укріплення наприкінці IX — на початку X ст. і функціонувало до початку XIII ст.[4]

Археологічні пам'ятки VIII—IX ст. в Прикарпатті належать до східно-слов'янської культури типу Луки Райковецької. Проте вони мають деякі специфічні риси, що дає підстави виділити їх в окрему групу і пов'язати з літописними хорватами[5]. Східні хорвати брали активну участь у політичному житті Русі. Коли 907 р. київський князь Олег організував похід на Візантію, у ньому взяли участь і хорвати[6]. Це свідчить, що вже на початку X ст. східні хорвати перебували в певній залежності від київського князя, виділяли воїнів на випадок війни і, очевидно, сплачували данину руським князям. Однак місцева знать хорватів, яка зростала і міцніла в процесі розвитку феодальних відносин, прагнула вийти з-під влади київських князів. Це примусило Володимира Святославича здійснити у 992 р. військовий похід, щоб приборкати сепаратизм хорватських князів. Після цього хорвати вже не згадуються. Вони стали складовою частиною Давньоруської держави. Ймовірніше, що кордони Хорватії у межах Північної Буковини проходили по Пруту. На лівому березі цієї річки, на території сучасного села Ревне Кіцман-

  1. ↑ Изборник. М., 1969, с. 326.
  2. ↑ Рыбаков Б. А. Схематическая карта населенных пунктов домонгольской Руси. — История и культура древней Руси, т. 1. М., 1948 (вклейка).
  3. ↑ Рыбаков Б. А. Древние русы. — Советская археология, 17. М., 1953, с. 31—32.
  4. ↑ Федоров Г. Б. Древнерусское поселение на севере Молдавин. — Археологические исследования в Молдавии. Кишинев, 1972, с. 143—159.
  5. ↑ Тимощук Б. О. Слов'яни Північної Буковини, с. 137—139.
  6. ↑ Повесть временных лет, ч. І. М. — Л., 1950, с. 84.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Нариси_з_історії_Північної_Буковини_(1980).pdf/31&oldid=358841