Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

гетьм. Б. Хмельницького і кінчаючи Д. Апостолом, і що він, видавець тобто, здобув його начеб-то від Г. Кониського. А втім, де помилка, ще й не аби-яка, отож порівнявши тексти літописів Рубанового і «Краткаго описанія», побачимо, що вони тотожні, хіба-що мову трохи підновлено й пороблено деякі додатки про події 1704–1776 р., про управління на Вкраїні (додатки оці канцлерові Безбородькові належать); він-таки додав і списки гетьманів. З тексту цього літопису скористувавсь достотно і Шерер у своїх «Анналахъ Малороссіи» (французькою мовою писаних). «Краткое описание» видано як додаток до Самовидцевого літопису; воно було також за джерело для відомого нам літопису під назвою «Лѣтописецъ или описаніе краткое знатнѣйшихъ дѣйствъ и случаевъ»…, що його видав був Білозерський (в «Южнорусскихъ лѣтописяхъ», стор. 51–106) і Антонович (Сборникъ лѣтописей, изд. Временной Коммиссіей, 1888, стор. 1–69).

Окрему групу становлять діяріуші і коротенькі місцеві літописи. Про них згадують і з них користувалися Граб'янка й Величко. За зразок такого діяріуша правити може кронічка козацька, у Переяславі р. 1636 складена; уривки з неї збереглися в Величковому літопису. Пізніший компілятор, полковий обозний в Прилуках Лукомський, що склав був «Собраніе историческое», посилається на «старые вѣрные лѣтописи» [це «Собр. ист.» надруковано при літопису Самовидця у виданню Київської Комісії (починається роком 1299, а кінчається 1599)]. Є згадки в Мазепиному листі про літописця Аф. Заруцького. Полк. Полуботок склав реєстра місцевих подій 1452–1715 р., а Маркович з XIV ст. геть аж до 1654 р. Є ще двойко рукописів місцевих літописів — Переяславський і Новгород-Сіверський (до 1759 р.). «Повѣсть о томъ, что случилось на Украинѣ, какъ она Литвою завладѣла ажъ до смерти Гетмана Б. Хмелницкого»[1]. В Сулимівському архіві переховувалась невеличка кронічка з 1640 по 1762 р. з деякими цікавими фактами з історії Слобожанщини і Гетьманщини[2]. Видатний літопис пізнішої доби це «Собрание историческое» Ст. Вас. Лукомського (въ Малорос. город Прилукахъ 1770 р.). Воно вміщено в другому виданні літопису Самовидця, стор. 147–313, охоплю події з 1229 по 1599 р.; а друга його частина це почасти переклад оповідання М. Титлевського про війни турецького султана 1620 і 1621 р., доповнений додатками про українські події з українського правдивого літопису, а почасти переклад щоденника Окольського про повстання Остряниці проти поляків, також доповнений з українського літопису. Його було надруковано в 4-й частині літопису Величка (у додатках). Це компіляція, що її склала досить освічена людина — з Лукомського був вихованець Київської Академії. Ідеологія його урядова. За цікавіші визнають звістки про запорізький побут XVI ст., про реформу козацтва Ст. Баторія, то-що[3].

 
  1. ↑ В. С. Иконниковъ. Опытъ рус. истор. т. 2-ий, 2-ая пол. (стор. 1603–1605); автор посилається там на Днев. Зап. Ген. Подс. Як. Марковича, I, 454–460, 509–551. Автор посилається на «Чтенія» годъ III, 1847, № 5, стор. 1–16.
  2. ↑ Ibidem, з посиланням на Зап. О. Лазаревського в «К. Стар.», 1883, № 3, стор. 680–682.
  3. ↑ Ibidem, стор. 1606–1608.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Нарис_української_історіографії._Джерелознавство._Вип._2._1925.pdf/104&oldid=554203