Сторінка:Нарис української історіографії. Джерелознавство. Вип. 2. 1925.pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

церковні та манастирські пам'ятники. Вони найбільший інтерес являють для генеалогії вищих верстов людности — князів, шляхти, то-що. За давніші з-поміж них треба визнати — «Помянникъ Кіево-Печ. Лавры» (к. XV і поч. XVI в.); другий — 2-ої чверти XVI в.; «помянники» инших київських манастирів (Михайлівського, Межиг.); є чимало галицьких синодиків; найдавніший — Львівського Ставропігіяльного братства (к. XVI ст.); цікаві цехові, напр., братів ремесла кушнірського цеху Старосамбірського 1633 р. За найдавніший з українських синодиків треба визнати Любецький. Він має велику історичну вагу. Треба згадати також, нарешті, про Синодик Святогірського манастиря (Ізюмського повіту на Харківщині), ніде не надрукований.