що він мині таку вигоду изробив.» А той чоловік, діждавши мъясниць, отдає свою дочку заміж. — Сірко пішов у поле, знайшов там вовка, тай каже йому: «прийди у неділю, у вечері, до города мого хозяіна, а я тебе узву у хату, та одблагодарю тобі за те, що ти мині добро зробив.»
Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди ему Сірко казав; — а в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його, тай увів його у хату и посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узявъ плашку горілки, мъяса доволі — и поніс під стіл; а люде хотіли ту собаку бить. Чоловік каже: «не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я и йому добро буду робить, поки його й віку.»
Сірко, що саме лучче на столі лежить, бере, та подає вовкові; обгодував и упоів так, що вовк не витерпить, та каже; «буду співать!» Сірко каже: — «не співай, бо тут тобі буде лихо! лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тілки мовчи.» — Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже: «отепер уже буду співать!» Та як завиє під столом… Тоді де-які люде повтікали з хати, а де-які хотіли бить вовка; а Сірко и ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хозяін каже: «не бийте вовка, бо ви мині Сірка убъєте! Він и сам из ним розправицьця добре.» Ото Сірко вивів вовка аж на поле, та й каже: «Ти мені добро изробив, а я тобі!» Та й розпрощались.
