Ця сторінка вичитана
иде лев. От вона йому и каже: «Левику-братіку! вижени мені звіря неслиханого.» От лев пішов у хату, тай став питати: — А хто тут у лисиччиній хатці?
«Я коза-дереза,
За три копи куплена,
Пів-бока луплена…
Тупу-тупу ногами,
Зколю тебе рогами,
Хвостом замету,
Лапками затопчу!»
От и лев злякався, — »Ні каже, сестричко-лисичко, не вижену — боюсь!» —
Лисичка упъять пішла, сіла під дубом и плаче. Коли иде півень. Вона й каже: «Півнику-братику! иди вижени мені звіря неслиханого й невиданого.» — От, прийшов півень и каже:
«Кукуріку! Иду на ногахъ
В красних сапогах, —
Несу-несу косу,
Тобі голову знесу
По самі плечі…
Полізай-ка з печі!»
Коза впала на піл, тай убилась; а лисичка тоді вже з півником живуть та поживають и добро наживають.
(Записана въ Миргородѣ, Полтавской губ. Аѳан. Рудченкомъ.)
