Ця сторінка вичитана
XI
нимъ морѣ и по тимъ боцѣ моря, якъ тіи свѣтлыи соколонькы просвѣщалысь? — Або й теперъ, хыба вжебъ то мы перевчылыся воёваты? Дарма, що въ тій пѣсьнѣ спѣвають:
|
Давже шабли заржавѣлы, |
Слухай, що далѣ?
|
„А ще серце козацькее |
Бачъ? Не боицьця Туркивъ! Да не тилькы Туркивъ, и самого найстаршого чорта, Пане-брате!… Або, хыба такы мы не хороше жывемо? А де, лышень, знайдешъ, ты такіи розмаитьни пѣсьни, що тилькы зачуешъ, такъ серце то-
