Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Чуже добро бокомъ вылѣзе…

Якъ жывъ собѣ Царь да Царыця,
Да не було у ихъ дѣтей,
Отъ, бѣдныи, и ну журыцьця,
Давай пытаты знахорей:
»Скажить намъ, добры люде,
Чы, справди, въ насъ не буде
До вѣку вѣчного дѣтокъ?
Чы, може, тилькы се на срокъ…«
— »Не бѣдкайтесь!« имъ дѣдъ говорыть, —
»Царыця швыдко-худко родыть,
Царевѣ батьку трёхъ сынивъ:
Изъ ихъ два будуть розумъ мѣты,
А третій, — нѣгде правды дѣты, —