Що жъ? дурень! такъ, бачь, Бигъ судывъ!..«
Якъ винъ сказавъ, такъ и зробылось:
До року тры сыны родылось;
Ростуть, нибы зъ воды идуть,
Де, въ Бога, сылу ту беруть…
Не такъ якъ мы ростемъ годамы;
Ще вчора кожный бувъ хлопя,
Сёгодни глянь — хорошый парубя.
Якъ выхоръ тай по полю прецьця —
Куды стрѣло, куды брыло:
Такъ кожный зъ ихъ, якъ розсвѣло —
За зайцемъ на конѣ несецьця;
Або заглядѣвъ дычыну, —
Повзкомъ, повзкомъ, та зразу — гу!…
Не те — зъ дѣвчатамы пустуе,
Умѣстѣ зъ нымы пѣсьни тне,
На досвѣткахъ загадкы гне;
А дурень? — Крейдою маглюе,
Знай, коныкы все на печѣ,
Або изъ жыта робыть греблю,
Або, котятъ, вамъ, товчучы,
Якъ зъ неба вгрѣецьця объ землю!…
