Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/32

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
7


(Свою щобъ пидкрѣпыты душку):
Сметаны, пирожкивъ, яецъ,
И меду золотый корець,
Родзынкивъ, ягидъ на закуску.
Частенько Царь тутъ оддыхавъ
Прыпавъ Царыцѣ на колѣньця,
Тыхесенько винъ засыпавъ;
Се бачывшы, тоди царыця,
Платочокъ въ бѣлы ручкы взявъ,
Нымъ мухъ одъ ёго одганяла,
Або ёму головку ськяла;
Короче: саду, вамъ, тому
Немае ривни и въ Крыму:
Ёго ни здумать, ни згадаты,
Не тилькы въ казьцѣ розказаты…

И щожъ? Де ни визьмысь кабанъ;
Зыркъ — въ садъ опивничь чымчыкуе!…
Поглянешъ враньци: садъ-майданъ!
Не мов бы сотню лѣтъ пустуе!…
»Хто кабана того убье
(Було обявлено усюды)
Тому пивъ-царства царь дае