Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/42

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Колы-сь, давно, жывъ чоловѣкъ;
А якъ давно? Щобъ не збрехаты,
Тому проходыть сёмый вѣкъ;
Жывъ-жывъ, прышлося умираты.
Винъ, якъ и мы, бувъ Хрыстянынъ,
Тыеи жъ церквы щырый сынъ;
Дакъ, отъ, передъ смертельнымъ часомъ,
Винъ одсоборовавшысь масломъ,
Трёхъ пидзыва къ собѣ сынивъ:
»Послухайте мене, лышъ, дѣты!
Якъ вже не стане въ мене сливъ,
Глядѣть, гарненько зхороните;
Теперъ ничего не даю,
А вмершы, васъ я обдѣлю;
Але изъ уговоромъ треба: