Сторінка:Наськы украинськы казкы, запорозьця Иська Матырынкы (1835).pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
31


А що, чы все у васъ готове?
Де мылая, кажить, моя?
Мабуть, бѣднесенька, горюе?…“
Царыця, Царь и вся ридня
Выходять — винъ ихъ всѣхъ цѣлуе;
За нымы жъ тута на крыльце
Й Царивна зъ нянькою иде:
Вона ничогонько не знала, —
А тилькы — зыркъ! — такъ къ ёму й пала…
Ой якъ же мицно обнима!
Ой якъ же цупко рученькамы
До серця свого прыгорта!
Своимы карымы очамы
Голубонька! якъ лыстъ дрыжыть!…
Глянь — рученькамы обвылыся!
Въ губонькы губкамы впылыся!…

Оттутъ-то вже й-къ вѣньцю пишлы:
Передъ престоломъ Божымъ сталы,
Тры разы кругомъ обвелы,
На вѣкы ручкы имъ звязалы…
И, отъ, вертаюцьця назадъ: